ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБА інформує !
ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБА інформує !
«Шкідники запасу - карантині види зерноїдів»
Господарства України під час зберігання збіжжя щороку через шкідників, які пошкоджують зерно й зернову продукцію, втрачають від 5–10 до 30% зібраного зерна, істотно знижуються його харчові, фуражні та посівні якості. Найпоширеніші шкідники запасів такі: комірний (Sitophilus (Calandra) granarius L.) і рисовий (Sitophilus (Сalandra) oryzae L.) довгоносики, малий борошняний (Tribolium confusum Duv.) і булавовусий (Tribolium castaneum Hrbst) хрущаки, суринамський (Oryzaephilus surinamensis L.) та коротковусий рудий (Laemophloeus ferrugineus Steph.) борошноїди, зерновий шашіль (Rhizopertha dominica F.), гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L.), південна комірна (Plodia interpunctella Hb.) та млинова (Ephestia kchniella Zell.) вогнівки, зернова міль (Sitotroga cerealella Oliv.), борошняний кліщ (Acarussiro L.), звичайний волохатий кліщ (Glycyphagus destructor Ouds.). Дотепер на території України не виявлено таких небезпечних видів шкідників запасів зерна та зернопродуктів: капровий жук (Trogoderma granarium Ev.), трогодерма строката (Trogoderma vercicolor G.), китайський зерноїд (Callosobruchus chinensis L.), чотирикрапковий зерноїд (Callosobruchus quadrimaculatus F.), єгипетський гороховий зерноїд (Bruchidius incanatus B.), широкохоботний комірний довгоносик (Caulophilus latinasus Say.) тощо. Ці види шкідників поширені в країнах Азії, Америки, Африки, Європи, з якими Україна має торговельні відносини, тому існує небезпека їхнього завезення. Стратегія захисту зернових запасів від шкідників грунтується на особливостях їхнього поширення, розвитку, розмноження й шкодочинності, залежить від умов, способів і режимів зберігання зерна й зернопродукції та поєднує комплекс карантинних, профілактичних і винищувальних заходів на всіх етапах заготівлі, транспортування й тривалого зберігання.
Ми розглянемо профілактичні й винищувальні заходи.
Профілактичні заходи, спрямовані на убезпечення запасів зерна й зернопродуктів від шкідливих комах та кліщів, проводять до засипання зерна в склади. Це звичайна підготовка технічної бази й дезінсекція зерносховищ. Профілактичні заходи передбачають постійне підтримання потрібного санітарного режиму в зерносховищах та на прискладській території, створення несприятливих умов (температура, вологість зерна) для розвитку й розмноження шкідників. Для забезпечення надійного зберігання зерна й зернопродуктів зерносховища мають відповідати технічним і санітарним вимогам. Тож будувати їх потрібно на сухому, ізольованому від грунтових вод місці. Вони мають бути герметичними, щоб можна було проводити фумігаційні роботи, й недоступними для гризунів і птахів. Особливу увагу слід приділити ретельній підготовці складських приміщень до засипання зерна нового врожаю. Зерносховища потрібно звільнити від зерна, що в ньому зберігалося, й зернових відходів, сміття; очистити місця, де оселяються й розмножуються комірні шкідники (підлога, стіни, опорні стовпи, балки, кутки, пази, щілини, підпілля, тара, інвентар, обладнання), та прискладську територію. Для сигналізації появи та обмеження кількості деяких шкідників зернових запасів використовують екологічно чисті феромонні клейові пастки. Якщо застосувати одну пастку на 150–200 м3 приміщення, це дасть можливість не тільки виявити наявність лускокрилих і підрахувати їхню чисельність, а й зменшити кількість шкідника, виловлюючи самців і створюючи “самцевий вакуум”. Якщо в зерні, що зберігається, виявлено шкідників, кількість яких перевищує економічний поріг шкодочинності, та створюються сприятливі умови для їхнього розвитку, варто провести дезінсекцію зерна хімічним методом, застосовуючи фумігацію або вологу обробку інсектицидами. Зерно в
складах фумігують одночасно з приміщенням, а також під газонепроникними синтетичними плівками чи брезентами. У герметичних складах за висоти насипу зерна не більше 1,5 м його не накривають, а розраховують витрату фуміганту на весь обсяг сховища. Над насипом зерна або штабелем мішків роблять каркас із щитів, дошок та іншого підсобного матеріалу, залишаючи між верхівкою зерна й плівкою або брезентом 20–30-сантиметровий простір для випаровування фумігантів. Роботи з хімічної дезінсекції можуть виконувати тільки спеціально підготовлені люди, суворо дотримуючись правил безпеки, які обумовлено відповідними інструкціями.
Державний фітосанітарний інспектор В.І.Аждєр
