У разі небезпеки в літаку кисневу маску спочатку вдягають на себе, а потім на дітей. Про це правило, здається, усі знають.

Адже якщо дорослий «відключиться» – дитина сама собі не допоможе.

А от коли йдеться про тривожний стан і ментальне здоров’я, батьки чомусь про себе забувають. Хоча й тут це правило більш ніж доречне. Дитина завжди підлаштовується під маму з татом, і в емоційному плані також. І якщо дорослим страшно, небезпека їх паралізує – діти відчувають те саме.

«Із початком, наприклад, повітряної тривоги мама або тато мають спокійно та коротко сказати: «Треба йти. Давай швиденько одягатися. Візьми з собою іграшку, печиво, книжечку – ми в укритті почитаємо». І коли у дорослої людини виходить залишатися більш-менш стриманою, приймати адекватні рішення, врівноважено розмовляти з дитиною і показувати їй перспективу виходу зі складної ситуації – дитина це одразу відчуває. Бо емоції як повітря», – зазначила у прямому ефірі на сторінці ГО Безбар’єрність та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Ольга Багацька, психологиня інсультного відділення Білоцерківської міської лікарні №2, учасниця проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни».

Коли ж батьки самі не знають, як діяти, схильні до паніки або не вірять у власні сили – то й захистити своїх дітей вони, на жаль, не зможуть. І поганий емоційний стан тільки ускладнює ситуацію.

«Такі батьки приходять на консультацію і кажуть: «Допоможіть дитині». І я завжди питаю: «А кому саме важко? Вам чи малюку?». І найчастіше відповідь така: «Ну, нам, бо ми не знаємо, що з ним робити, він не їсть, не спить». То якщо вам важко, то давайте вам допоможемо спочатку! Коли стан батьків вирівнюється – у дітей автоматично покращуються і сон, і апетит, і зникає все інше, що турбувало близьких. Пам’ятайте, що дітям необхідно говорити правду. Їм не треба розлогого пояснення, бо вони багато чого можуть не зрозуміти і це тільки налякає. Достатньо сказати: зараз тут перебувати не слід. І дати конкретне завдання, наприклад, зібрати сумку чи допомогти щось зробити», – пояснила психологиня.

Для дітей гра – це імітація реального життя. Тому ще одна порада для батьків: саме граючись, можна і відволікти дитину, і заспокоїти, і будь-яку ситуацію пояснити.

А от з дорослими тривожними станами розбиратися доведеться теж по-дорослому. І почати варто з питання до себе: що я відчуваю? Якщо це злість, роздратування, страх – то з вами все нормально, адже всі ми живі люди, а не роботи.

«Не дарма кажуть «дах знесло». Бо коли людина захоплена емоціями, мозок наче перестає працювати. У цей момент дуже важливо включити його назад. Як це зробити? Говорити. Бо наше мовлення – це робота. Якщо емоції підіймаються, то просто відкрийте рот і розкажіть про них комусь. Або навіть самому собі, тільки вголос: «Я злюсь! Я зараз хочу все зруйнувати! Я роздратований як 10 слонів!» Це вже полегшує стан, емоції потроху вивітрюються, осідають наче піна», – додала Ольга Багацька.

Коли пік емоційного напруження спадає, можна подумати далі – як себе заспокоїти до максимальної рівноваги. Як варіанти: умитися прохолодною водою чи прийняти душ, випити чай або щось з’їсти, увімкнути музику та 2-3 хвилини потанцювати. Якщо шукати та пробувати – обов’язково знайдеться щось своє.

Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська.

Більше джерел для підтримки себе та людей поруч – на https://bf.in.ua/turbota

#тияк