ЗАКОН “ПРО ЛОБІЮВАННЯ” НАБИРАЄ ЧИННОСТІ 1 ВЕРЕСНЯ: ЗМІНИ ДЛЯ БІЗНЕСУ, ГРОМАДЯН, ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ
1 вересня 2025 року в Україні починає діяти Закон України «Про лобіювання», ухвалений Верховною Радою України 23 лютого 2024 року. Як зазначають у Верховній Раді, цей Закон започатковує нові правила взаємодії між бізнесом, громадськими структурами та державними органами – відкриті, прозорі й контрольовані.
Відтак, важливою новелою Закону є те, що він чітко визначає лобіювання, як діяльність, що спрямована на вплив або спробу впливу на рішення органів влади чи місцевого самоврядування у комерційних інтересах бенефіціара або у власних комерційних інтересах. Таким чином, йдеться про формалізацію процесу, який раніше існував у «тіні».
Разом з тим законодавець встановлює чітку межу між діями, що підпадають під визначення лобіювання. У зв’язку з цим, не вважаються лобіюванням:
представництво зовнішньополітичних інтересів органами дипломатичної служби;
народна ініціатива на всеукраїнському референдумі та ініціатива на місцевих референдумах;
діяльність суб’єктів у сфері медіа та електронних комунікацій;
діяльність політичних партій та місцевих організацій політичних партій, діяльність кандидатів на виборні посади на виборах Президента України, виборах народних депутатів України та місцевих виборах, пов’язана з їхньою участю у виборчому процесі відповідних виборів;
діяльність асоціацій органів місцевого самоврядування;
наукова та науково-технічна діяльність;
незалежна професійна діяльність адвокатів щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;
робота суб’єктів забезпечення правотворчої діяльності тощо.
Варто зауважити про те, що Закон забороняє робити предметом лобіювання нормативно-правові акти, які регулюють:
оголошення загальної або часткової мобілізації;
введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану;
оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру;
використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;
оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
зміни території України; амністії. Це принципово відмежовує сферу лобіювання від питань, які належать до фундаментальних державних функцій.
