Вони посилюють вимоги до використання державної мови в телевізійних пакетах і на платформах відео на замовлення.

Йдеться про частини 12 та 14 статті 40 Закону України “Про медіа”.

Хто підпадає під ці норми?

Провайдери аудіовізуальних сервісів – це компанії, які формують і надають користувачам пакети телеканалів (кабельне та супутникове телебачення, IPTV).

Сервіси відео на замовлення (крім аудіальних) – це онлайн-платформи, де користувач сам обирає, що і коли дивитися (онлайн-кінотеатри, стримінгові сервіси). Вимоги не стосуються музичних сервісів чи подкастів.

Що це означає на практиці?

Для провайдерів аудіовізуальних сервісів

У кожному пакеті телеканалів, який пропонується користувачам, частка телеканалів, що розповсюджуються державною мовою, має становити не менше 60% від загальної кількості.

До таких каналів, зокрема, належать ті, що отримали ліцензію або зареєстровані відповідно до Закону України «Про медіа».

Для сервісів відео на замовлення

У каталогах програм і фільмів частка контенту українською мовою має становити щонайменше 25%. Йдеться про контент, виконаний державною мовою – зокрема, дубльований або озвучений українською.

Щодо мовної доступності

Якщо програма чи фільм мають кілька звукових доріжок, українська (за наявності) має бути встановлена за замовчуванням першою.

Сервіси, які поєднують обидві функції – і онлайн-кінотеатру, і телебачення, – одночасно мають виконувати вимоги і для каталогів контенту, і для пакетів телеканалів.

Закон України “Про медіа” набрав чинності три роки тому, 31 березня 2023 року, і ці вимоги впроваджувалися поступово: з 2024 року – 30%, з 2025 – 45%, і з 2026 року досягли повного рівня у 60% для телеканалів у пакетах.